Присвійні займенники в німецькій (mein, dein, sein, ihr): форми та закінчення

Правило

Присвійний займенник (Possessivartikel) показує, кому щось належить: mein Auto, deine Idee, ihr Hund. Німецька ділить роботу на дві частини: власник вибирає основу, а іменник, яким володіють, — закінчення.

Дев’ять основ: ich → mein-, du → dein-, er → sein-, es → sein-, sie (вона) → ihr-, wir → unser-, ihr (ви, мн.) → euer-, sie (вони) → ihr-, Sie (ввічл.) → Ihr-.

Перша половина нагадує українські «його» та «її»: вибір залежить від власника, а не від предмета — Anna sucht ihren Schlüssel, але Paul sucht seinen Schlüssel. Власника визначає граматичний рід і особа, а не стать: das Mädchen — середнього роду, тому Das Mädchen sucht seinen Schlüssel. Є дві важливі відмінності від української. По-перше, у німецькій немає слова «свій»: там, де ми кажемо «Анна шукає свій ключ», німецька ставить звичайний присвійний займенник за власником — ihren. По-друге, «його» та «її» не змінюються, а sein- та ihr- отримують закінчення.

Друга половина — чиста механіка, і тут українська допомагає: як «мій — моя — моєму», німецький присвійний займенник узгоджується з іменником. Закінчення — ті самі, що в ein і kein: без закінчення в називному відмінку чоловічого роду та в називному й знахідному середнього роду, -e в жіночому роді й множині в називному та знахідному, -en у знахідному чоловічого роду, -em і -er у давальному однини, -en у давальному множини (meinen Eltern) — плюс звичне додаткове -n в іменника: mit meinen Freunden.

Дві деталі варто запам’ятати одразу. euer втрачає -e- основи, щойно додається закінчення (euer Zimmer → eure Zimmer, euren Eltern), а unser його зберігає (unsere Wohnung). А Ihr для ввічливого Sie пишеться з великої літери в будь-якому місці речення — саме так на письмі його відрізняють від ihr («її», «їхній»).

Коли іменник зникає, присвійне слово стає справжнім займенником і потребує повного закінчення: чоловічий рід у називному — -er, середній — -(e)s, решта — як у таблиці. Ist das dein Stift? – Nein, meiner ist blau. / Das ist meins. Довша письмова форма meines так само правильна.

Форми родового відмінка на кшталт meines Bruders ти вивчатимеш разом із родовим відмінком на пізнішому рівні.

Приклади

• Mein Bruder wohnt in Hamburg. — Мій брат живе в Гамбурзі.
• Wie heißt deine Schwester? — Як звати твою сестру?
• Er sucht seinen Schlüssel. — Він шукає свій ключ. (sein-, бо власник — er)
• Sie fährt mit ihrem Fahrrad zur Arbeit. — Вона їздить на роботу на своєму велосипеді. (ihr-, бо власниця — sie)
• Unsere Wohnung ist ziemlich klein. — Наша квартира досить маленька.
• Habt ihr eure Hausaufgaben gemacht? — Ви (мн.) зробили свої домашні завдання? (eure — від euer)
• Ich helfe meiner Mutter im Garten. — Я допомагаю моїй мамі в саду.
• Ist das Ihr Mantel, Frau Weber? — Це ваше (ввічл.) пальто, пані Вебер?
• Das ist nicht mein Stift — meiner ist blau. — Це не мій олівець — мій синій.

Таблиця

Самостійна форма (без іменника після неї):

Типові помилки

• ❌ Sie liebt ihr Mann. → ✅ Sie liebt ihren Mann. — закінчення дає іменник, яким володіють: der Mann як прямий додаток — це знахідний відмінок чоловічого роду, тому -en.
• ❌ Er fährt mit seine Schwester. → ✅ Er fährt mit seiner Schwester. — mit вимагає давального відмінка, а жіночий рід у давальному має -er.
• ❌ Anna besucht seinen Vater. → ✅ Anna besucht ihren Vater. — якщо це батько самої Анни, основа залежить від власника: Anna = sie, тому ihr- (seinen Vater — це батько якогось іншого чоловіка).
• ❌ Das ist meine Buch. → ✅ Das ist mein Buch. — середній рід в однині не має закінчення в називному та знахідному відмінках, точно як ein Buch.
• ❌ Ist das dein? → ✅ Ist das deins? — без іменника присвійне слово потребує повного закінчення: у середньому роді -(e)s, у чоловічому -er (deiner).

Суміжні теми

Основи присвійних займенників вивчай разом з особовими займенниками, а закінчення — разом з ein і kein: це один і той самий набір. Звідки беруться -en, -em і -er, показують розділи про знахідний і давальний відмінки.